Лiкарськi рослини Прикарпаття, стр. 34
Цикорій звичайний, петрові батоги
(Cichorium intybus L.)
Родина айстрові (Asteraceae)
Багаторічна шорстка рослина висотою (15)40-80(120) см. прикореневі листки виїмчасто-перистороздільні, стеблові — ланцетні. Всі квітки язичкові. Кошики 3–5 см у діаметрі, сидять здебільшого пучками в пазухах листків. Обгортка кошиків 2-рядна. Цвіте з червня до осені.
Росте на вигонах, схилах, уздовж доріг.
Кошики цикорію розкриваються о 5-6-й годині ранку, а о 10-й вже закриваються, їх використав для створення квіткового годинника видатний шведський ботанік Карл Лінней. Цикорій може бути й барометром: його кошики на дощ не розкриваються.
Шкірясті листки цикорію зібрані у прикореневій розетці. Довгий стержневий корінь проникає в грунт на значну глибину — до ґрунтових вод.
Цикорій широко використовується у народній медицині. Молоді листки їстівні, в них містяться вітамін С, каротин; салати з них особливо корисні для хворих на діабет (у рослині є інулін). На пасовищах цикорій добре їдять тварини. Цикорій — чудовий медонос, дає багато нектару і пилку. Корені використовують як сурогат кави. З цією метою у культурі вирощують цикорій городній (С. endivia L.).
На Україні в дикому стані росте один вид цикорію.
Чемерик червонуватий
(Helleborus purpurascens)
Родина жовтецеві (Ranunculaceae)
З давніх-давен єгиптянам були відомі лікувальні властивості чемерників. Про них згадується в багатьох легендах. В одній з давньогрецьких легенд говориться про те, що у царя Протея була красуня донька, яка страждала психічним розладом, її взявся вилікувати чемерником один пастух, котрий тривалий час спостерігав дію цієї рослини на худобі. Так, з часів давньої Греції прийшла віра в цілющу силу чемерника при лікуванні психічних захворювань. У наш час наукою підтверджено, що в невеликих дозах чемерник діє заспокійливо на центральну нервову систему. Проте його основна дія на серце.
Це — багаторічна вічнозелена рослина. Прикореневі листки з цілісними або 2-3-роздільними майже до основи гостропилчастими частками. Квіткове стебло розгалужене, з зеленим, іноді червонуватим приквітком. Квітки фіолетово-червонуваті. Цвіте з березня по квітень.
Росте переважно в темнохвойних та букових лісах.
У коренях і кореневищах містяться глікозиди гелебореїн, гелеборин, гельборсид, що діють на серце.
Завдяки ранньому цвітінню і своєрідній красі квіток чемерник культивують здавна. Внаслідок гібридизації та відбору одержано багато садових форм, які відрізняються від дикорослих видів більшими квітками і яскравим забарвленням. Вони довговічні і ростуть на одному місці багато років. Чемерник чудово виглядає у тінистих місцях парків, садів, під рідким деревостаном, у напівтіні, по краях чагарникових і деревних куртин та на кам'янистих гірках. Через красу і принадність їх стало мало в природі, тому чемерники слід розмножувати.
Легко культивувати. В добре підготовлений грунт з міжряддям ЗО см на глибину до 1 см висівають тільки-но зібране насіння. Сходи з'являються навесні, а зацвітають рослини на третій рік. Рослину можна розмножувати поділом кущів відразу ж після цвітіння.
Чемериця біла
(Veratrum album L.)
чемерица белая Veratrum album — багаторічна трав'янисте, з товстим коротким кореневищем рослина родини лілійних. Стебло пряме, 50-150 см заввишки, циліндричне, у верхній частині густо- 1 короткоопушене. Листки великі, спіральне розміщені, численні, цілокраї, вздовж складчасті, зверху голі, зісподу — опушені, звужені внизу в широкі піхви; нижні листки яйцевндно-еліп-тич ні або еліптичні, верхні — ланцетні. Квітки полігамні, зсередини брудно-білі, зовні зеленуваті і злегка пухнасті, зібрані у волотеве суцшіття: нижні квітки двостатеві, верхні — чоловічі. Оцвітина проста, шестироздільпа, з ви-Довжевоеліптичними або видов-жеиообериенояйцевидними, заго-Стремим й, звуженими до основи 1 дрібнозубчастими по краю частками. Плід — яйцевидно-еліптична, тригранна коробочка. Цвіте у червні — липні. Поширення. Чемериця біла росте в Карпатах на альпійських луках. Заготівля І зберігання. Див. статтк Чемериця Лобелієва. Хімічний склад. Чемериця білі має близький до чемериці Лобелієвої хімічний склад, але відріз-няється дещо іншим вмістом: співвідношенням компонентів, щ< його складають. Фармакологічні властивості 1 вві користання, лікарські форми І за посування — усе так, як у статт Чемериця Лобелієва.
Черевички зозулині
(Cypripedium calceolus L.)
Родина орхідні (Orchidaceae)
Багаторічна трав'яниста рослина. Наукова назва роду походить від грецьких слів, які в перекладі означають "черевичок Кіприди", тобто Венери, або Афродіти — богині кохання і краси. Та й справді ці чарівні своєю неповторною, оригінальною красою квіти дещо нагадують черевички східних народів.
Ростуть у світлих листяних і мішаних лісах, на узліссях, по чагарниках, на вапнистих грунтах. Рослина, настільки рідкісна, що її називають "мрією любителів". Цвіте у травні — червні, зацвітає аж на вісімнадцятому році життя.
Дуже декоративна рослина і заслуговує широкого використання в культурі. Повсюдно потребує дуже ретельної охорони.
Череда трироздільна
(Bidens tripartitus L.)
Родина складноцвіті (Asteraceae (Compositae)
Сільські повитухи давно помітили, що з арсеналу народної медицини найкращий засіб для лікування золотухи — череда трироздільна.
Череда трироздільна — однорічна трав'яниста рослина, заввишки до 80 см, з добре розвинутим кореневищем. Стебло пряме, голе, чотиригранне. Гілки супротивні. Листки з короткими крилатими черешками, супротивні, здебільшого глибокотрироздільні, 3–7 см завдовжки. Квітки дрібні, трубчасті, двостатеві, зібрані в поодинокі кошики. Віночок брудно-жовтий. Цвіте в червні — серпні. Насіння достигає у вересні — жовтні. У верхівкових пагонах рослини містяться дубильні речовини (6,1–6,8 %), вітамін С (750–950 мг%), ефірна олія і марганець.
Дуже популярний засіб народної медицини при золотусі і діатезі у дітей, а також як потогінне та сечогінне. Є відомості про позитивний вплив при захворюваннях печінки і селезінки.
Під череду як вологолюбну рослину слід відводити ділянку із зниженим рельєфом та підвищеною вологістю грунту. Орють на глибину 20–22 см. Насіння висівають з міжряддями 55–60 см на глибину 2–3 см з розрахунку 100 г/100 м2. При під зимовому висіві сухого насіння одержують значно більший урожай, ніж при весняному. В останньому випадку насіння стратифікують.
Догляд за посівами полягає у розпушенні міжрядь та видаленні бур'янів. При підживленні азотно-фосфорними добривами з розрахунку 300 г/100 м2 урожайність збільшується на 10–20 %.