Лiкарськi рослини Прикарпаття, стр. 33
Терен звичайний
(Prunus spinosa L.)
Родина розові (Rosaceae)
Загальновідома колюча кущова рослина, заввишки до Зм. Листки видовжені, ланцетні або оберненояйцевидні. Квітки білі, п'ятипелюсткові. Плід — кістянка з м'ясистим соковитим оплоднем, кулястий, синій з сизим нальотом. Цвіте в квітні — травні, плоди достигають восени.
Росте на схилах, по сухих розріджених лісах, на узліссях, при дорогах, в ярах, на межах, на сухих берегах річок.
Для лікування збирають усі частини: корені, деревину, кору, квітки, плоди, верхній пігментований шар кори. У квітках міститься амигдалин і вільна синильна кислота; в насінні — амигдалин і глюкозид ескулин, до складу якого входить кумарин. В листках міститься 108,5-157,9 мг%, в плодах 32,6 мг% вітаміну С. Кора містить 3–5% дубильних речовин, плоди — 1,7 %, листки — 3,42 %. До складу плодів входить 82,4 % води, 2,4 % клітковини, 5,5–8,8 % інвертного цукру, 3,4 % вільних кислот, 0,8 % азотвмістимих речовин, 0,8 % пектинів, 1,3 % золи (Т.С. Гейдеман та інші, 1962).
Квітки терну (Pruni spinosae flores) мають легку проносну властивість, дуже м'яко діють на перистальтику кишок і нирки, поліпшують загальний обмін речовин; корисні також при лікуванні різних хвороб печінки.
Тирлич крапчатий
(Gentiana punctata L)
Родина тирличеві (Gentianaceae)
Рослина висотою 20–60 см, з кореневищем. Листки супротивні, овальні. Квітки дзвониковидні, з темними крапками, в пазухах верхніх листків і на верхівках стебел майже сидячі. Цвіте в липні — серпні.
Росте в Карпатах на схилах, гірських луках, дуже рідко в заростях криволісся.
Назва роду походить від імені ілірійського царя Гентіса, який, за переказами, перший відкрив лікувальні властивості рослин цього роду. Видова назва пов'язана з наявністю темних крапок на пелюстках.
Тирлич крапчастий — цінна лікарська рослина. З лікувальною метою використовують кореневище. Природні запаси цієї рослини на Україні вичерпані, її занесено до Червоної книги. Тепер трапляються незначні ділянки в кількох місцях у субальпійському поясі на хребтах Чорногора, Свидовець, Горгани.
На Україні росте 13 видів тирличу.
Фіалка запашна
(Viola odorata L.)
Родина фіалкові (Violaceae)
Цю ніжну ранньовесняну рослину з темнозеленими листками та синьофіолетовими запашними квітками часто зустрічаємо в широколистих лісах. Заввишки вона 6-15 см, має розетку прикореневих листків і повзучі пагони, товсте здерев'яніле кореневище, широкоовальні або нирковидні з серцевидною основою та городчастим краєм листки. Квітки зі шпоркою, в якій знаходиться нектар. Тіньовитривала рослина, цвіте у квітні — травні, запилюється комахами, що мають довгий хоботок. Плід — багатонасінна пухнаста коробочка.
Фіалка запашна ціниться як медонос і ефіроолійна рослина, що дає сировину для парфюмерної промисловості. Декоративна рослина, може прикрасити затінені місця парків, лісопарків і скверів; розмножується вегетативно: кореневищами та повзучими пагонами.
У листяних лісах часто зустрічаються фіалка дивна (V. mirabilis L.) і волосиста (V. hirta L.), у мішаних — собача (V. canina L.) та лісова (V. sylvestris Lam.). Всі види фіалок потребують охорони.
Хміль звичайний
(Humulus lupunus L.)
Родина коноплевих (Cannabaceae)
Здавна на Україні відомий як декоративна рослина. У багатьох місцевостях можна побачити його як зовнішню зелену окрасу житла. Крім того, він — цінна технічна і лікарська рослина. В культурі відомий з 768р. до н. е.
Це — багаторічна дводомна рослина 3–6 м заввишки. Кореневище м'ясисте, повзуче. Стебло витке, чотиригранне, шорстке. Листки супротивні, довгочерешкові, при основі серцеподібні, 3-5-лопатеві (верхні — чергові, цілісні), округлі або яйцеподібні, по краю великопилчасті, зверху темно-зелені, зісподу — світліші, залозисті. Квітки одностатеві, верхівкові. Чоловічі суцвіття волотисті, жіночі — головчасті. Плід — однонасінний сплющений горішок. Росте у вільшаниках, серед сирих і мокрих чагарників.
Цвіте в липні — серпні. Суцвіття містять хмеледубильну кислоту, камеді, алкалоїд лупулін, смоли, флавоноїди, провітамін А та вітамін С. Молоді пагони і листки — вітамін С (95-190 мг%), їх використовують для салатів і зелених борщів, ефірну олію — у харчовій промисловості та парфюмерії. Хмеледубильна кислота входить до складу препарату валокардин, що застосовується при серцево-судинних хворобах.
У народній медицині суцвіття вживають при хворобах печінки, жовчного міхура, катарі шлунка і гастритах, туберкульозі легень, головних болях, запаленні нирок, малярії, як заспокійливий і протипухлинний засіб. Зовнішньо шишки використовують для примочок і припарок від синців, для ароматних ванн, виготовлення мазі проти наривів, екзем та виразок.
У науковій медицині призначають як заспокійливий, протиспазматичний, сечогінний і бактерицидний засіб.
Останнім часом у шишках виявлено гормон естроген, за допомогою якого регулюють кількість вуглеводів і мінеральних солей в організмі людини.
В суміші з іншими речовинами хміль як антисептик використовують при зберіганні плодів та овочів, Шишки — при виготовленні пива, дріжджів. Із хмелю добувають волокно, з якого виготовляють мотузки, брезенти, мішковини. Лупулін надає стійкого зеленого, червоного і коричневого кольору тканинам, лакам.
Розмножують живцями та поділом коренів навесні.
На Україні, особливо в західних областях, широко культивують для одержання шишок. Рогатинський хміль на Паризькій виставці 1978 р. здобув першу премію.
Шишки збирають до запліднення хмелю (приблизно в середині серпня), коли вони набувають зеленувато-жовтого забарвлення. Збирають їх разом з плодоніжкою і сушать у затінку.