Лiкарськi рослини Прикарпаття, стр. 15

Застосовують як жовчогінний засіб при жовтяниці, захворюваннях жовчного міхура (холециститі), при його каменях (холелітіазі), застійних явищах у печінці, при болях у ділянці нирок, при розладах сечовиділення (запалення нирок, осад в сечі, водянка), як сечогінний засіб при порушенні обміну сечової кислоти, при ревматизмі, подагрі.

Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку золотушника і настоюють 10 хвилин. П'ють по 1 склянці вранці і ввечері, ковтками. Напар менш міцної концентрації п'ють при бронхіті, хрипоті, простудах, також при кишкових кровотечах, запальних процесах у кишках, при ранах, виразках, кривавій сечі, цинзі, туберкульозі легень. Замість напару можна вживати горілчану настоянку листків золотушника у співвідношенні 1:3, по 2–3 невеликі чарки на добу. Особливо рекомендують його людям похилого віку при застійних явищах у нирках — при набряках, каменях у нирках; як при затриманні, так і при мимовільному випусканні сечі (діють сапоніни, можливо — алкалоїд, гіркота, катехінові дубильні речовини, летка олія, флавони).

При розладі сечовиділення беруть 1 столову ложку суміші трави золотушника звичайного, трави кропиви дводомної, трави деревію тисячолистого, кореня вовчуга колючого, плодів фенхелю, трави хвоща польового і березових бруньок у співвідношенні 1:1:1:1:1:2:3, настоюють 6 годин у склянці води, потім варять 15 хвилин. Випивають за кілька разів протягом дня. Протипоказаний при вагітності, гострих захворюваннях нирок і сечових шляхів. Можна брати 2 столові ложки суміші (порівну) трави золотушника звичайного, квіток бузини чорної, трави звіробою звичайного, трави фіалки триколірної (братків) і кореня живокосту на 2 склянки води, варити 15 хвилин і випивати протягом дня.

При ранах і виразках додають до теплої ванни відвар з 3–4 столових ложок трави золотушника на 1 л води. Свіжі листки прикладають до ран. Напаром полощуть рот, щоб зміцнити ясна і знищити неприємний запах з рота. Порошком з листків засипають гнійні рани і нариви.

Зубниця бульбиста

(Dentaria bulbifera L.)

Родина капустяні (Brassicaceae)

Гола рослина висотою 40–60 см, з повзучим м'ясистим кореневищем, вкритим м'ясистими лусками. Стебло прямостояче. Листки перисторозсічені, черешкові. Квітки довжиною 1–1,5 см, зібрані у щитковидну небагатоквіткову китицю. Плоди — косо вгору спрямовані стручки довжиною до 3,5 см. У пазухах верхніх листків і в суцвітті містяться блискучі чорні бульбочки — цибулинки. Цвіте в квітні — травні.

Росте в тінистих широколистих лісах у Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу, у Криму.

Назва роду походить від латинського слова, що в перекладі означає «зуб». Видова назва в перекладі з латинської мови — «бульбиста».

Рослина розмножується насінням, частинами кореневища та бульбочками.

Зубниця — декоративна рослина. Рожево-лілові китиці квіток і зелень вирізьблених листків роблять її окрасою наших лісів. Зірвана рослина швидко в'яне. Інші 2 види зубниці відрізняються тим, що у пазухах їх листків і суцвіттях немає бульбочок.

Іван-чай вузьколистий

(Epilobium angustifolium L.)

Родина онагрові (Onagraceae)

Багаторічна рослина з прямостоячим стеблом висотою 50-150 см, густо вкритим черговими сидячими ланцетними листками. Великі квітки зібрані в довгі китиці. Пелюсток і чашолистків по 4, тичинок 8, маточка одна, відігнута донизу. Плід — 4-стулкова довга стручковидна коробочка. Цвіте з червня до вересня.

Росте на лісових зрубах, згарищах, галявинах, просіках, поблизу доріг, на сухих горбах, сухих піщаних місцях по всій Україні.

Назва роду утворена від грецьких слів, що означають «маленький» і «вогкий». Видова назва в перекладі з латинської мови — «вузьколистий». Назви роду пов'язані з використанням цієї рослини як сурогату чаю.

Суцвіття добре помітні здалеку, приваблюють комах. Але не всі вони можуть поласувати нектаром. Від мух та інших дрібних комах він надійно захищений тичинковими нитками і трьома волосинками на стовпчику маточки. Дістають нектар лише бджоли, які й запилюють рослину. Квітки у суцвітті розкриваються поступово, починаючи знизу. Уночі і на дощ вони закриваються і поникають, захищаючи пиляки і маточку від зволоження. Іван-чай — рослина-годинник: його квітки завжди відкриваються о 6-7-й годині ранку. Розмножується вегетативно — додатковими бруньками, що утворюються на коренях, і насінням.

Іван-чай — один з перших оселяється на вирубках. Під його пологом створюється затінок, нагромаджується волога, і тут починають рости інші рослини. Добрий медонос. На Україні росте 2 види іван-чаю.

Калина звичайна

(Viburnum opulus L.)

Родина жимолостеві (Caprifoliaceae)

Червона калина… Скільки тепла, ласки у цих звичних нашому серцю словах. Скільки пісень, легенд присвячено цій скромній рослині. Був звичай над могилою дівчини садити калину як символ чистоти й суму.

Калина має високі декоративні властивості. Навесні вона прикрашається квітами, восени — янтарно-червоними гронами плодів і листям, яке поступово червоніє. Недарма й зараз у багатьох селах і містах можна побачити цю красуню.

Високий гіллястий кущ (2–4 м заввишки) з сірою корою з родини жимолостевих. Пагони зеленувато-сірі з супротивними великими (до 5–7 мм) бруньками. Листки до 10 см завдовжки, супротивні, майже голі. Пластинка їх 3-5-лопатева, з серцеподібною основою, зелена, з двома ниткоподібними прилистками, черешки довгі. Запашні квітки зібрані в плоскі кінцеві щиткоподібні суцвіття, крайові великі, білі, безплідні, серединні — дрібніші, двостатеві. Чашечка з п'ятьма зубчиками, віночок п'ятироздільний.

Плоди — ягодоподібні червоні овальні кістянки (6,5-14 мм завдовжки і 4,5-12 мм завширшки) з твердою кісточкою.

Росте в підліску мішаних та листяних лісів, по берегах річок і водойм, на луках.

Кора калини містить до 6,5 % смоли, до складу якої входять органічні кислоти (мурашина, оцтова, ізовалеріанова, капринова, каприлова, масляна, лінолева, церотинова, пальмітинова), фітостеролін, ситостерин і мірициловий спирт, а також дубильні речовини (близько 2 %), флобафени і глікозид вібурнін. У плодах до 32 % цукрів, до 3 %. дубильних речовин, є ізовалеріанова і оцтова кислоти, вітамін С. В насінні до 21 % жирної олії.

Рідкий екстракт і відвар кори використовують при внутрішніх кровотечах, а також як спазмолітичний і заспокійливий засіб у гінекологічній практиці. Зовнішньо — для зупинки паренхіматозних кровотеч. Препарати з кори калини знижують артеріальний тиск. Плоди посилюють скорочення серця і збільшують діурез. Вони входять у вітамінні збори. Після морозів плоди вживають в їжу як засіб від гіпертонії (початкова стадія) і кашлю.

Кору разом з квітками і плодами використовують у ветеринарії для лікування ящура великої рогатої худоби.