Лiкарськi рослини Прикарпаття, стр. 12

Дріоптерис чоловічий

(Dryopteris filix-mas (L.) Schott

Дягель лікарський

(Angeli са archangelica L.)

Родина зонтичні (Apiaceae)

Перша згадка про дягель як прянощі і лікувальний засіб відноситься до XV ст. За рукописними даними, у XVII ст. східні слов'яни використовували корінь дягелю при лікуванні пухлин і для боротьби з інфекційними хворобами.

Це — дворічна трав'яниста рослина, з родини зонтичних. Стебло товсте, порожнисте, округле, гіллясте, заввишки до 2 м, часто червонувате, особливо у верхній частині. Листки (до 80 см завдовжки) зверху яскраво-зелені, знизу сіруваті, тонкі, м'які, з великими здутими піхвами, перисторозсічені, з великими яйцеподібними гоетрозубчастими листочками, іноді при основі серцеподібними. Прикореневі листки довгочерешкові, верхні — сидячі. Суцвіття 10–17 см у діаметрі, зонтик без обгортки або з 1–2 листочками і численними опушеними променями. Зонтички мають багатолисті обгортки. Квітки дрібні, правильні, зубці чашечки малопомітні. Віночок п'ятичленний, пелюстки зеленувато-білі, еліптичні, із загнутою верхівкою, майже без виїмки. Тичинок 5, маточка одна, з нижньою зав'яззю і двома стовпчиками. Плід — двосімянка завдовжки 5–6 мм. Сім'янки овальні, стиснуті із спинки, з майже рівними крайовими ребрами.

Росте в сирих листяних і мішаних лісах, поблизу водойм, на лісових луках. Цвіте у червні — вересні.

Підземні органи містять ефірну олію, в якій є альфа-пінен, альфа-феландрен і борнеол; дубильні речовини, валеріанова, ангелікова, яблучна і, оцтова кислоти, а також численні кумарини. В листках і квітках міститьоУ флавоноїд діосмін, а в плодах — кумарини. 1

Корені і кореневище використовують при шлунково-кишковий захворюваннях, для посилення секреторної і моторної функцій кишечника та зниження бродильних процесів, як сечогінне. Вони входять до складу сечогінного збору. Крім того, призначають при виснаженні нервової системи, гострій і хронічній невралгії, ревматизмі й артриті. З них виготовляють настойку, лікери. Ефірну олію використовують у парфюмерії.

Розмножується насінням, яке стратифікують протягом 80–90 днів. Висіяне в підготовлений грунт з міжряддями не менше 1 м, воно дає сходи на 5-7-й день після сівби. При осінньому висіві сходи з'являються в кінці квітня. В перший рік життя рослина утворює розетку до 50 см в діаметрі. Листки до кінця вегетаційного періоду досягають 40 см довжини. Деякі рослини цвітуть і плодоносять на другий рік. У більшості з них життєвий цикл триває 3–5 років і більше. Щороку за вегетаційний період рослина утворює розетку з 10–11 листків. Найбільш великі з них 80-100 см завдовжки. На другий і наступні роки ріст рослини відновлюється зразу після танення снігу. Цвіте в червні, плодоносить у серпні — вересні.

У вегетаційний період необхідно старанно доглядати посіви — розпушувати і прополювати міжряддя.

Плоди заготовляють у серпні — вересні. Кореневище разом з коренями великих дворічних рослин — навесні чи восени. Сушать під накриттям на горищах або в інших добре провітрюваних приміщеннях.

Еритроній собачий зуб

Лiкарськi рослини Прикарпаття - i_012.jpg

(Erythr ronium dens-canis L.)

Родина лілійні (Liliaceae)

Багаторічна цибулинна рослина з родини лілійний. Наукова назва роді походить від грецького слова, яке в перекладі означає «червоний», що пов'язаш з кольором квітів деяких видів цього роду. Цікаво, що видову назву дали рослині за оригінальну форму цибулини, яка зовнішнім виглядом і забарвленням справді нагадує зуб собаки.

Росте на Росточчі-Опіллі в широколистяних лісах, заростях чагарників, зрідка на луках. Цвіте в березні — квітні. Кому пощастить побачити ці дивовижної краси квіти, той запам'ятає їх на все життя. Квітка цвіте 3–5 днів. Квіти спочатку пониклі, а пізніше пелюсточки оцвітини загинаються догори. Дуже цінна як ранньовесняна декоративна рослина, яка може з успіхом культивуватись. Зазнає винищення через свою красу. Потребує повсюдно суворої охорони.

Живокіст лікарський

(Delphinium elatum L.)

Родина шорстколистні (Boraginaceae)

В античні часи корені цієї рослини використовували при лікуванні переломів кісток для кращого їх зростання.

Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 30-100 см з родини шорстколистих. Стебло крилате, товсте, пряме, шорстке. Нижні листки великі, звужені у крилатий черешок, верхні — сидячі. Квітки спочатку рожевувато-лілові, потім фіолетові і в кінці цвітіння — синьо-бузкові, що зумовлено зміною реакції клітинного соку та властивостями барвника антоціану: із зміною середовища від кислого до лужного він, наче лакмусовий папірець, змінює своє забарвлення з червоного на синій. Плід — горішок. Цвіте в червні — серпні.

Росте на вологих луках, по берегах озер, боліт, річок, струмків, подекуди вздовж канав, по краях полів, узбіччях доріг, на дні балок.

Корені та кореневища містять значну кількість органічно зв'язаного кальцію (що й сприяє інтенсивному відновленню кісткової тканини), алкалоїди (лазіокарпін і циноглосин), алантоїн, дигалову і галову кислоти, дубильні речовини, аспарагін, вітамін С, крохмаль, слиз, мікроелементи та інші сполуки.

У народній практиці живокіст використовують при переломах кісток, як обво лікуючий засіб при всіх видах запалення слизової оболонки, особливо грудних. Призначають його і при чиряках, виразках та наривах.

Живокіст — одна з найдавніших городніх рослин. Його культивували заради молодої зелені і пагонів. Молоді стебла, очищені від шкірки, використовували як спаржу для приготування пюре, супів, вінегретів, а молоді листки — замість шпинату для приготування салатів тощо. Згодом, з появою більш зручних у культурі салатних рослин, живокіст перестали культивувати. Оскільки рослина має певні отруйні властивості, вживати її необхідно з обережністю.

Розмножується насінням і вегетативно (коренями). Доступніший останній спосіб. Корені, висаджені восени (або навесні) у підготовлений грунт, спочатку потрібно поливати. Потребує достатньо родючих і зволожених грунтів.

Корені заготовляють восени; можна і навесні до початку сокоруху.