Автор Коэльо Пауло. Страница 3

Роман Пауло Коельо «Алхімік» було написано 1988 року, він став бестселером №1 у 29 країнах, а в 1998 році ввійшов до першої десятки найпопулярніших у світі книг. Основний сюжет взятий з європейського фольклору: тобто сюжет 1645 «Скарб дому» за класифікацією фольклорних сюжетів Аарне-Томпсона-Утера. Типовий представник - англійська казка «Pedlar з Swaffham» («Коробейник з Софема»), а також один з епізодів «Тисячі і однієї ночі». Головний герой книги - пастух Сантьяго, який живе в Андалусії. Одного разу він побачив сон, який вабив його піти до єгипетських пірамід, щоб знайти скарб...

«Ах, вера все еще жива в человеческом сердце, – подумал священник, обведя взором церковь, битком набитую рабочими одного из беднейших районов Рио-де-Жанейро, которые собрались в то воскресенье на пасхальную службу…»

На перший погляд вона має все: коханого чоловіка, чарівних дітей, успішну кар’єру… Але одного дня Лінда усвідомлює, що таке життя, про яке інші тільки мріють, їй несила терпіти. Все, що вона відчуває, — це сама порожнеча. Чим можна зарадити, коли, здається, усі мрії здійснилися й більше нема чого бажати? Зустріч із Жакобом, її колишнім бойфрендом, пробуджує в жінці забуту пристрасть і гостроту почуттів. Але рано чи пізно доведеться зробити вибір. Можливо, найважливіший у житті.

В своем самом автобиографичном романе Пауло Коэльо рассказал о путешествии к самому себе. Как и в знаменитом «Алхимике», герой романа переживает очередной кризис веры. Герой стремится обновить свою жизненную энергию и оживить чувства, но оказывается не готов к встрече девушкой, которую некогда предал из трусости, и это предательство наложило тяжкую печать на все его последующие жизни. Вместе они предпримут мистическое путешествие сквозь время и пространство, следуя путем любви, прощения и отваги, которая необходима, чтобы принимать неизбежные вызовы жизни.

Великою метою людського створіння є пізнати всеосяжну любов. Любов не в іншій особі, вона в нас самих, її треба лише розбудити. Але, щоб її розбудити, ми потребуємо іншої особи. Світ має сенс лише в тому випадку, коли нам є з ким розділити свої почуття.

Як правило, такі зустрічі відбуваються, коли ми доходимо до межі, коли в нас виникає необхідність померти й емоційно відродитися. Ці зустрічі нас чекають — але ми здебільшого уникаємо їх. Проте, коли нас опановує розпач, коли нам уже немає чого втрачати або, навпаки, життя приносить нам багато радості, тоді невідоме проявляє себе й наш світ змінює напрямок свого руху.