Автор Забужко Оксана Стефанивна. Страница 2
Пам’яті «проклятих поетів»
- Автор:
- Забужко Оксана Стефанивна
- Жанр:
- Рассказ
- Язык книги:
- Украинский
- Кол-во страниц:
- 2
- Просмотров:
- 619
- Дата добавления:
- 2015-09-11
…Вони довго сиділи, ніби боялися вийти на вулицю, і, мнучи обличчя в долонях, як пластилін, розповідали, як їм гидко й страшно від самих себе: запрошували побути з ними в їхньому аду. Потримати їх там за руку. Вточити їм трошки живої крові: їхня власна вже була перетворена і, напевно, мусила горіти, скапуючи додолу…
Можливо, вони справді чекали, що хтось викупить їх собою?… Принесе себе в жертву – і тим випустить їх із темряви на світло?… І простягали з тьми свої вірші, просякнуті випарами солі й жовчі, в надії, що ті послужать їм за перепустку до раю?…
Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період
- Автор:
- Забужко Оксана Стефанивна
- Жанр:
- Философия
- Язык книги:
- Украинский
- Кол-во страниц:
- 33
- Просмотров:
- 617
- Дата добавления:
- 2015-09-14
Це перша праця, в якій філософія національної ідеї розглядається як самостійна інтелектуальна течія, що сягає далеко за межі політології — до питань про сутність і сенс національного буття. На широкому історико-культурному матеріалі автор досліджує місце цієї течії в європейській — і, спеціально, українській — свідомості новітнього часу (XIX — поч. XX ст.). Окремий розділ присвячено національно-екзистенційним пошукам І. Франка, в чиїй особі сконцентровано духовний досвід переломового для долі національної культури покоління української інтеліґенції.
Музей заброшенных секретов
- Автор:
- Забужко Оксана Стефанивна
- Жанр:
- Современная проза
- Язык книги:
- Кол-во страниц:
- 153
- Просмотров:
- 578
- Дата добавления:
- 2017-02-19
Сестро, сестро
- Автор:
- Забужко Оксана Стефанивна
- Жанр:
- Современная проза
- Язык книги:
- Украинский
- Кол-во страниц:
- 3
- Просмотров:
- 552
- Дата добавления:
- 2015-06-11
У тебе мусила б бути сестра — на чотири, ні, на п'ять років молодша. Над цілим твоїм дитинством кружляли безтілесні жіночі імена, міняючись місцями, перекликуючись навзаєм, — ти не знала, до чого їх приточити, а лялькам давати не важилась: імена були не «лялькові», тобто не зняті з живих людей, а якісь нізвідкісні — немов крізь стогін самопливом вигулькнулого імени, що надовго опосідало твій внутрішній слух (а вони всі гули як стогін, найчастіше повторюване — «Іванна»), хтось добивався до тебе — хтось, хто хотів бути названим...